Правила виховання дітей

1. Не можна принижувати дітей
Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

2. Не треба погрожувати
Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов'язково «відіграється».
3. Не слід вимагати обіцянку загрозами
Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.
4. Нерозумно вимагати негайної покірності
Дитина — не робот і не зомбі. Їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попере­джайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов'язках має лишатися ілюзія самостійності.
5. Не слід допікати опікуючись
Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до форму­вання психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружувати­ся — й так усе для тебе зроблять.
6. Не можна сліпо потурати дитині
Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк за­своюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.
7. Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння
Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» , «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?