ЗДО № 31

Розумове виховання

Сучасна методика ознайомлення дошкільників з природою вважає природу важливим фактором всебічного розвитку, а тому процес ознайомлення дошкільників з природою спрямовує на здійснення розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дошкільників.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою повинні вирішуватися такі завдання розумового виховання:
1. Формування у дітей системи реалістичних уявлень про природу і на цій основі перших елементів матеріалістичного світорозуміння.
2. Розвиток мислення і мови.
3. Сенсорне виховання
4. Розвиток пізнавальних інтересів і спостережливості. Одним з найважливіших завдань ознайомлення з природою є формування системи реалістичних знань про природу. Знання відіграють вирішальну роль у формуванні особистості, її розвитку, ставленні до навколишнього середовища. Тому вирішення цього завдання повинно розглядатися як центральне, від якого залежить реалізація інших завдань, таких, як розвиток мислення і мови, екологічне виховання тощо.
У дошкільному віці, відповідно до програми дитячого садка, у дітей формуються різноманітні знання про природу: явища неживої природи, рослинний і тваринний світ, працю людей у природі. Сучасні дослідження (П. Я. Гальперіна, В. О. Давидова, С. М. Ніколаєвої, К. Є. Фабрі, І. О. Хайдурової, Є. Ф. Терентьєвої) свідчать про те, що найбільший ефект у розвитку дітей досягається під час формування системних знань. Ще К. Д. Ушинський зазначав, що розум – це добре організована система знань.
Системні знання – це знання, об'єднані навколо центральної залежності в природі. Такою глобальною залежністю у природі є залежність організмів від умов існування. В багатьох випадках у природі вона виявляється так, що доступна безпосередньому сприйманню дітей. Наприклад, неполита рослина втрачає тургор, листки її в'януть. Пристосованість організмів до певного середовища пов'язана з задоволенням їхніх найважливіших життєвих потреб у повітрі, світлі, воді, поживних речовинах і є їхньою невід'ємною властивістю, потрібною передумовою збереження життя. Взаємозв'язок тварин із середовищем має певну варіативність. Для дошкільників важливо дати загальну картину пристосувань тварини до умов навколишнього середовища, розкрити основні, суттєві і разом з тим яскраво виражені пристосування тварини у зовнішній будові (форма тіла, покрив, характер кінцівок тощо), у способі життя (пересування, живлення, захист і т. ін.)
Оволодіння систематизованими знаннями, як показують дослідження, – це встановлення об'єктивних зв'язків між предметами і явищами навколишнього світу, серед яких провідними є причинно-наслідкові зв'язки. Саме встановлення таких зв'язків характеризує рівень дитячого мислення.
Проведені дослідження доводять, що формування систематизованих знань відповідає внутрішнім потребам дошкільників. Ще І. М. Сєченов відзначав, що дитина у 3–4 роки знає властивості багатьох предметів, багато що правильно класифікує і навіть тлумачить деякі явища в тому самому напрямку, які у дорослих носять назву причинних зв'язків. Ці ж тенденції були помічені Л. С. Виготським, який відзначав, що діти дошкільного віку, як показують дослідження, самі будують теорії про походження тварин, про народження дітей і т. ін. А це означає, що у дошкільників є тенденція не тільки зрозуміти окремі факти, але й встановити деякі узагальнення. Ця тенденція в розвитку дітей повинна бути використана у процесі навчання і визначати основний шлях, за якиммає будуватися в певній системі програма від першого до останнього року.
Психолого-педагогічні дослідження показали, що дошкільники можуть розуміти причини деяких простих явищ і здатні до елементарних логічних суджень в тому випадку, коли перед ними поставлене цікаве і зрозуміле завдання і вони можуть спиратися на спостереження яскравих проявів залежності або можуть пізнати її в процесі активної практичної діяльності.
Формування систематизованих знань повинно здійснюватися на основі нагромадження конкретних реалістичних знань у процесі спостережень у природі, праці, в дослідах, іграх. В усіх дослідженнях, присвячених питанням узагальнень, підкреслюється залежність успішності узагальнень від обсягу і характеру конкретних фактичних знань. Отже, формування систематизованих узагальнених знань вимагає ознайомлення дітей з багатоманітністю природних явищ, нагромадження фонду знань про часткові, зовнішні якості і зв'язки і залежності, що сприятиме досягненню дітьми відповідного рівня розумового розвитку.
На основі засвоєння дітьми знань здійснюється формування перших елементів світорозуміння. Сучасний етап розвитку суспільства, який характеризується плюралізмом, передбачає, що кожна людина може дотримуватися різних поглядів на навколишній світ, однак матеріалістичне розуміння світу є найбільш науковим, а тому у процесі ознайомлення дітей з природою слід використовувати можливості для формування перших елементів матеріалістичного світорозуміння. Діалектико-матеріалістичне світорозуміння передбачає розуміння природи такою, якою вона є, без різних сторонніх домішок, розглядає її у процесі руху, безперервного розвитку, у взаємозв'язках і залежностях.
Питання формування перших елементів діалектико-матеріалістичного світорозуміння у дошкільників досліджувалося Т. О. Ковальчук, П. О. Юсуповою. У процесі ознайомлення з природою є можливості для формування таких елементів діалектико-матеріалістичного розуміння природи, як матеріальність явищ природи, рух у природі і його прояви у зв'язках і залежностях, багатоманітність і єдність у природі, вплив людини на природу. Вся робота по формуванню у дошкільників перших елементів матеріалістичного розуміння природи повинна грунтуватися на розвитку реалістичних уявлень про доступні для них об'єкти, явища природи, а тому основними методами її здійснення є спостереження, праця, досліди.
Завдання вихователя – показувати і пояснювати дітям природу такою, якою вона є, щоб поступове нагромадження фактів підводило їх до того, що причини всіх явищ у природі лежать у ній самій. Так, поява з-під снігу проліска, виліт гарного метелика кропив'янки в теплий березневий день не викличе у дітей неправильної думки про те, що вони «нізвідки взялися», якщо вихователь ознайомить дітей з тим, що у ранньовесняних квітах поживні речовини ще з літа відкладаються у цибулинках, кореневищах, бульбочках, внаслідок чого вони рано зацвітають. Про те, як готуються до зими і перезимовують комахи, діти дізнаються із спостережень, оглядаючи кору дерев, листя, гілки – місця зимівлі комах, їх яєць та личинок. Знання, здобуті дітьми під час спостережень і доповнені розповідями вихователя, допоможуть їм переконатися у природності цих явищ.
Багатий матеріал для формування уявлень про рух у природі дають спостереження за сезонними змінами, в процесі яких на числених фактах діти переконуються у зв'язках і залежностях, що існують між явищами в природі. Наприклад, восени сонце менше зігріває землю, стає прохолодніше, немає умов для розвитку рослин, тому листя жовкне, опадає. Зі зникненням квітучих рослин зникають комахи, що живляться ними. Зменшення чисельності комах є причиною відльоту багатьох птахів.
Ознайомлення дітей з об'єктами природи дає змогу показати багатоманітність і єдність у природі. Наприклад, у процесі ознайомлення з овочевими рослинами діти дізнаються про їхню будову і одночасно про те, що всі рослини відрізняються між собою, окремі їхні органи також різко відмінні, наприклад, веретеноподібний коренеплід у моркви, ріпоподібний у буряка і мичкувате коріння у цибулі.
Дошкільників цікавить роль людини у природі, яку вони, як правило, перебільшують. У дослідженні Т. О. Ковальчук старшим дошкільникам пропонувалося відповісти на питання: чи може людина зробити так, щоб на ялинці росли вишні? Вісімдесят процентів дітей відповіли, що може. Отже, завдання вихователя полягає в тому, щоб на доступних дітям фактах показати перетворюючу силу людини (порівняти плоди диких яблунь, груш з культурними), але одночасно підкреслити, що людина не все може зробити, бо існують закони природи, які треба знати і не порушувати.
Своєрідність роботи з дошкільниками зв'язана з їхньою схильністю до антропоморфізму (перенесення властивих людині рис, особливостей на сили природи, рослини, тварин), що формується під впливом казок, розповідей дорослих, які переносять світ своїх відчуттів, суджень на поведінку тварин. У молодшому дошкільному віці цю особливість світосприйняття треба використовувати для виховання гуманних почуттів, співчуття, поступово формуючи у дітей реалістичні знання про природні об'єкти, виховуючи розумне ставлення до них.
Рівень сформованості у старших дошкільників перших елементів діалектико-матеріалістичного розуміння природи, за даними Т. О. Ковальчук, можна визначити за такими критеріями: наявністю у дітей знань про окремі предмети та явища природи (ступінь повноти, точності, наукової вірогідності); умінням бачити взаємозв'язки і залежності (насамперед причинно-наслідкового характеру) між відомими об'єктами та явищами; умінням висловлювати обгрунтовані й правильні судження з приводу встановленого взаємозв'язку з використанням раніше набутих знань.
Розвиток мислення і мови в процесі ознайомлення з природою є одним з важливих завдань. Природа є частиною навколишнього світу, з яким дитина щоденно спілкується і взаємодіє. Вона дає багатий матеріал для розвитку мислення і мови. Враховуючи, що в холодну пору року діти проводять на прогулянці не менше 4 год, а в теплу, саме у період розквіту природи, вони майже весь час перебувають на природі, є змога максимально використати природне оточення для розвитку мови дошкільників.
Багатство природи, її різноманітність, діяльність дітей у природі створюють умови для розвитку словника дітей. Він поповнюється не тільки іменниками – назвами найбільш поширених рослин, тварин, частин їхнього тіла, але й великою кількістю дієслів, що передають різноманітні способи руху (стрибають, повзають, плавають і т. ін.). Ще більш цінне те, що в процесі ознайомлення з природою є чудові можливості для введення у словник дітей прикметників, які надають мові барвистості, образності. Наприклад, лише визначаючи з дітьми стан неба, можна використати такі прикметники: високе, прозоре, голубе, синє, чисте, умите, привітне, низьке, сіре, похмуре, непривітне. Не менше можливостей для введення у словник прикметників під час розглядання з дітьми рослин, тварин. Надзвичайно цінним є те, що введення нових слів у словник відбувається в процесі безпосереднього контакту дітей з тими чи іншими об'єктами природи, коли, за влучним висловом фізіолога М. І. Красноярського, слово сідає на предмет, забезпечуючи тісний зв'язок між першою і другою сигнальними системами.
Сприятливі можливості у процесі ознайомлення з природою створюються і для вирішення інших завдань розвитку мови: формування розмовної мови, навчання розповіді тощо, адже в процесі спостережень, праці, ігор діти обмінюються думками, спілкуючись між собою. Результати спостережень досить часто оформляються як розповідь про те, що діти бачили цікавого, їх знайомлять з дитячою природознавчою літературою.
Проблеми розвитку словника, зв'язної мови в процесі ознайомлення дошкільників з природою досліджувалися В. І. Коник, П. Ф. Виноградовою, які довели високу ефективність використання природи для розвитку мови дітей.
У єдності з мовою розвивається мислення дітей. Вони не лише пізнають зовнішні властивості об'єктів природи, але й встановлюють найпростіші зв'язки, залежності, причини змін. Треба відначити, що робота по ознайомленню з природою, як ніякий інший розділ програми дитячого садка, відкриває великі можливості для пі.ого, оскільки в природі ці зв'язки виявляються досить яскраво, Наочно і доступні розумінню дітей. Керівна роль вихователя при пі.ому полягає у тому, щоб на доступних дитячому розумінню фактів підвести їх до встановлення зв'язків у природі. Наприклад, формуючи уявлення про роль світла у житті рослин, вихователь юнструє пророщену у підвалі цибулину з блідим, покрученим Листям. Пропонує дітям порівняти цю цибулину з цибулиною і сказати, чого ж не вистачало цій цибулині підвалі. Створюючи потрібні умови для рослини, діти переконуються, що під впливом світла її листя стає зеленим, таким, як у рослині, яку вирощували на вікні. Щоб закріпити і узагальнити цей зв'язок, вихователь на прогулянці показує дітям дерева, що ростуть близько одне від одного, і запитує, чому гілки з того боку, куди сонце не потрапляє, менші, вони рідкі і листя на них мало. Так поступово у дітей формуються узагальнені уявлення про найбільш важливі залежності у природі.
У процесі ознайомлення з природою здійснюється розвиток розумових операцій – аналізу, порівняння, синтезу, які надзвичайно важливі для розвитку дітей і підготовки їх до школи. Нагромадження уявлень дітей про різноманітність тварин, рослин дає змогу формувати у них поняття про свійських і диких тварин, культурні і дикорослі рослини, овочі і фрукти тощо.
Здійсненню сенсорного виховання, як необхідній умові розумового розвитку дітей, завжди приділялася велика увага у дошкільній педагогіці. Це зумовлено тим, що від якості функціонування аналізаторів залежить якість тих уявлень, які формуються у мозку дитини. Прийнята нашою дошкільною педагогікою концепція здійснення сенсорного виховання на основі широкого ознайомлення дітей з навколишнім середовищем (на відміну від штучної системи сенсорного виховання М. Монтессорі) зумовлює велику роль природи у вихованні. Багатство барв, кольорів, запахів, звуків у природі створює необмежений простір для сенсорного виховання дітей. Навчаючи дітей визначати кольори квіток, відтінки зелені, колір неба, вихователь сприяє розвиткові зорового аналізатора, формує уявлення про кольори, їхнє гармонійне поєднання.
Під час ознайомлення з природою є велика змога для розвитку дотикового аналізатора. Розрізняння і порівняння гладенької і зморшкуватої горошини, м'якого молодого листка і цупкішого старого, гладенького листка бегонії зазждиквітучої і покритого волосинками листка бегонії рекс сприяють розвиткові здатності більш точно розрізняти предмети на дотик.
Спостереження у природі цінні для розвитку у дітей уміння розрізняти форму, величину, напрямки. Розглядаючи кімнатні рослини, вихователь зазначає, що у пеларгонії зональної листя кругле, по краях вирізане маленькими півкругами, у клівії листя довге, вузьке, на кінці загострене. Збираючи з малюками восени листочки, вихователь пропонує знайти великі і маленькі. Виділення характерних ознак в умовах варіювання типової форми, сприяє розвиткові обстежувальних дій, кращому засвоєнню суспільно вироблених еталонів.
Природа багата звуками, запахами. Навчаючи дітей прислухатися до шуму вітру, дзижчання бджоли, співу птахів, вдихати аромат квітучих квітів, своєрідні пахощі овочевих рослин, вихователь наповнює дітей чуттєвими образами, розвиває слухову увагу, навчає розрізняти звуки, запахи.
У дослідженні Є. І. Корзакової влучно вказується на те, що тільки в процесі спілкування з природою можна сформувати уявлення про деякі властивості об'єктів, виконати обстежувальні дії, наприклад визначення стану грунту.
Важливим завданням розумового виховання в процесі ознайомлення з природою є розвиток пізнавальних інтересів і спостережливості.
Сучасний етап розвитку нашого суспільства висуває досить високі вимоги до творчого потенціалу особистості. А така особистість характеризується високим рівнем розвитку пізнавальних інтересів. Психологічні дослідження свідчать про винятково важливе значення розвитку пізнавальних інтересів у підготовці дітей до школи. Пізнавальні інтереси розглядаються ними як важливий і гуманний мотив навчальної діяльності: дитина повинна навчатися тому, що їй цікаво дізнаватися про різноманітні явища природи і суспільного життя, а не тому, що цього вимагають дорослі. Дослідження Л. С. Славіної, Н. Г. Морозової та інших доводять, що основна причина неуспішності дітей у перших класах школи – недостатній розвиток пізнавальних інтересів. З проблеми розвитку пізнавальних інтересів у процесі ознайомлення дошкільників з природою проведено ряд досліджень: Л. Ф. Захаревич, Н. К. Постниковою, Л. В. Маневцовою, Т. А. Куликовою.
Дослідники виходили з того, що пізнавальні інтереси формуються на основі вродженого рефлексу «що таке?», який у дітей виявляється не однаковою мірою. Якщо цілеспрямовано не розвивати пізнавальний інтерес, то він згасає. Звідси особливо великого чіачення набуває його розвиток у ранньому віці. Без цього неможливо повністю використати потенційні можливості дітей дошкільного віку.
Дослідження доводять, що рушійною силою у розвитку пізнавальних інтересів у дітей є знання. Чим більше дитина знає, тим більше вона хоче знати. Важливе значення має новизна знань. Якщо це не враховується, пізнавальні потреби згасають, діти втрачають інтерес до знань, а педагогу доводиться користуватися на заняттях штучними прийомами активізації пізнавальної діяльності.
Особливе значення у розвитку пізнавальних інтересів, як показали дослідження, мають такі знання, які розкривають зв'язки між природними об'єктами, доступні безпосередньому сприйманню дітей. І нарешті важлива роль відводиться пошуковій діяльності дошкільників, у процесі якої через безпосереднє сприймання надзвичайно переконливо діти пізнають зв'язки і залежності у природі.
Слід відмітити, що інтерес дослідників до проблеми розвитку пізнавальних інтересів саме у процесі ознайомлення дошкільників з природою не є випадковим. Природа надає для цього необмежені можливості. Різноманітність видів рослин, тварин, зміни в процесі їхнього росту і розвитку, пристосування до умов середовища – ось те, що може щоденно забезпечувати надходження нової інформації, сприяти формуванню пізнавальної активності дітей.
Одним із завдань розумового виховання в процесі ознайомлення з природою є розвиток у дітей спостережливості – сукупності особистих якостей і здібностей людини, які, з одного боку, передбачають уміння бачити предмети і явища в усьому багатстві їхніх характерних ознак, а з другого – виділяти суттєві ознаки і зв'язки, правильно розпізнавати типові риси у явищах, швидко орієнтуватися в ситуації. Ця якість важлива для всіх етапів розвитку особистості.
Дослідження питань розвитку спостережень у дошкільному віці були проведені Г. К. Матвєєвою, П. Г. Саморуковою, Г. І. Васильєвою, Н. І. Вєтровою. Автори досліджень зазначають, що спостережливість, як якість особистості, не формується спонтанно. Потрібна цілеспрямована і систематична робота з формування у дітей діяльності спостереження і спостережливості. Вихователю потрібно володіти арсеналом прийомів, які забезпечують результативність цієї роботи. Забезпечуючи живий контакт з природою, спостереження сприяють формуванню реалістичних уявлень, розвиткові мови, мислення, сенсорних процесів, допитливості, доброму ставленню до природних об'єктів, що позитивно впливає на загальний розвиток дітей.