Get Adobe Flash player

Завдання морального виховання в процесі ознайомлення дітей з природою включають екологічне виховання дошкільників та виховання інтересу і любові до праці в природі, перших трудових навичок вирощування рослин, догляду за тваринами.

Екологічне виховання є одним з найважливіших завдань сьогодення. Науково-технічний прогрес, що дав людству надзвичайно багато корисного, породив і цілий ряд екологічних проблем: забруднення атмосфери, грунтів, вод, збіднення рослинного і тваринного світу. Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового, свідомого, відповідального, доброго ставлення до природи, розвитку екологічної етики, основаної на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов'язане з екологічною освітою. На основі знань, діяльності формується екологічна культура. Людина, що оволоділа нею, усвідомлює загальні закономірності природи і суспільства, вважає природу своїм рідним домом, який треба берегти і про який треба піклуватися. Екологічні проблеми є глобальними, загальнолюдськими і ряд міжнародних організацій – ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП – розробляють завдання, стратегію і тактику освіти і виховання в галузі охорони навколишнього середовища. В матеріалах міжурядових конференцій сформульовані такі завдання:
1. Викликати стурбованість сучасним станом навколишнього середовища.
2. Формувати у всіх груп населення екологічні знання і на основі цих знань – діяльність, спрямовану на поліпшення навколишнього середовища.
Підкреслюється потреба у безперервності освіти і виховання в галузі охорони навколишнього середовища, починаючи з дошкільного і кінчаючи пенсійним віком. Обов'язковою умовою є міждисциплінарний підхід, який передбачає, щоб питання охорони навколишнього середовища, природокористування пронизували всі дисципліни, що вивчаються учнями у школі, а студентами у вищих навчальних закладах. В умовах дитячого садка здійснення міждисциплінарного підходу означає, що формування позитивного ставання до природи повинно здійснюватися не тільки в процесі ознайомлення дітей з природою, але й в усіх інших розділах роботи дитячого садка. Наприклад, під час формування культурно-гігієнічних навичок (умивання, миття рук) потрібно розповідати про цінність води для природи, життя людини, привчати економно вивчати її тощо.
У міжнародних рекомендаціях підкреслюється, що в дошкільному і молодшому шкільному віці слід забезпечити якомога більше безпосередніх контактів дітей з природою. Всі ці рекомендації щоденно втілюватися у практиці роботи дитячих дошкільних закладів.
Дослідниками були конкретизовані завдання екологічного виховання школярів. Враховуючи, що в дошкільному віці починають закладатися основи для вирішення їх і дитячий садок є першою ланкою в системі освіти, ці завдання слід сприймати і як завдання дитячого садка, а реалізація їх пвинна здійснюватися з урахуванням віку і можливостей дітей. Розглянемо їх.
1. Засвоєння провідних ідей, основних понять і наукових фактів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на природу відповідно до її законів.
Стосовно дошкільного віку – це засвоєння системних знань, які відображують основну залежність у природі – залежність організмів від умов існування. Рослина може рости і розвиватися тільки тоді, коли є потрібні для цього умови: світло, тепло, волога, поживний грунт. Слід піклуватися про створення саме таких умов для рослин.
2. Розуміння багатосторонньої цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства.
Під час проведення практичної роботи з дошкільниками це засвоєння знань про значення рослин ї тварин в житті людини і природи, завдяки чому формуються ціннісні орієнтації. В сучасній педагогічній науці поняття ціннісні орієнтації співвідносяться з мотиваційними орієнтаціями особистості. Цінність, зазначав С. Л. Рубінштейн, це значимість для людини чогось у світі. Тільки та цінність, яка визначається, здатна виконувати важливу ціннісну функцію – функцію орієнтира у поведінці людини, отже, визначати її ставлення до природи.
3. Оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями і навичками раціонального природокористування, розвиток здатності оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильні рішення щодо його поліпшення, передбачати можливі наслідки своїх дій і не допускати негативних дій на природу в усіх видах громадсько-трудової діяльності.
Уже в дошкільному віці діти оволодівають деякими правилами природокористування: слід охороняти корисні види рослин, тварин; не можна брати живих істот з місць їхнього існування; слід дбайливо ставитися до землі, води, повітря, оскільки це середовище, де мешкають живі істоти. Дошкільники оцінюють стан своєї ділянки і роблять висновок: на забрудненій ділянці гратися не можна, її треба спочатку прибрати.
4. Розвиток потреби у спілкуванні з природою, прагнення до пізнання навколишньої природи у єдності з морально-естетичним переживаннями.
Прагнення до пізнання природи і спілкування з нею розвивається у дошкільників під впливом нової інформації, яка повинна щоденно надходити від дорослих.
5. Активізація діяльності, спрямованої на покращення природного і перетворювального середовища, непримиренність до дій людей, що шкодять йому, пропаганда природоохоронних ідей.
Здавалося б, що можливості дітей у дитячому садку для реалізації цього завдання вкрай обмежені, однак діти всіх вікових груп, починаючи з молодшої, самостійно висаджують квіти на ділянці дитячого садка, доглядають за ними, підгодовують узимку птахів, підгортають сніг під дерева, кущі, захищаючи їх від пошкоджень. Під час цільових прогулянок висаджують укорінені живці верб па березі річки, ставка, садять насіння жолудів у лісі. За умови проведення з дітьми змістовної роботи по ознайомленню з природою вони можуть впливати на поведінку своїх батьків щодо ставання їх до природи.
У проведених В. Г. Грецовою та З. П. Плохій дослідженнях простежується спільна точка зору на те, що екологічне виховання дошкільників здійснюється під впливом знань та організації практичної діяльності, в якій застосовуються ці знання.
1. Дослідження доводять, що у формуванні ставлення дітей до природи важливе значення мають їхні знання про естетичні властивості об'єктів природи, що зумовлює емоційно-позитивний вид.
2. Важливе значення мають знання, які розкривають зв'язки і протилежності в природі, оскільки саме вони становлять ту основу, і визначає оптимальний вплив людини на природу.
3. Дослідження показали, що для формування позитивного освідомлення дошкільників до природи потрібно засвоїти знання про значення неживої природи, рослин, тварин у житті природи і лютій. Саме ці знання забезпечують формування ціннісних орієнтації, які визначають поведінку дітей по відношенню до природних.
Процес засвоєння моральних норм особистістю відбувається три етапи. Перший етап полягає у тому, що людина має уявлення про моральну норму. Другий – це поєднання знань про те, щопотребує моральна норма, із знаннями того, чому її треба виконувати.
Особлива роль при цьому належить самостійному вирощуванню рослин і тварин і догляду за ними, оскільки ця діяльність формує потребу у спілкуванні з природою, мотиви, почуття, інтереси дітей.
Основними критеріями сформованості дбайливого ставлення дошкільників до природи можна вважати: стійкий прояв піклування про мешканців кутка природи, ділянки дитячого садка, позитивне ставлення до праці в природі, оволодіння правилами природокористування.
Основними умовами екологічного виховання дошкільників можна вважати такі:
1. Забезпечення міждисциплінарного підходу у формуванні знань про природу і природокористування.
2. Врахування вікових, пізнавальних можливостей дітей у процесі екологічного виховання.
3. Організація діяльності, що сприяє поліпшенню навколишнього середовища.
4. Вибір оптимальних форм і методів роботи з дітьми.
5. Приклад вихователя.
6. Спільна робота дитячого садка і сім'ї.
Важлива роль у здійсненні завдань морального виховання в процесі ознайомлення дітей з природою належить вихованню любові до праці в природі, формуванню перших трудових навичок вирощування рослин, догляду за тваринами. Видатний педагог Й. Г. Песталоцці зазначав, що справжню людину творить те, що вона працює, а не те, що вона бачить і чує. Саме в процесі праці в природі найбільш комплексно здійснюються завдання ознайомлення з природою, а на цій основі – і гармонійний розвиток особистості.
Природа є могутнім засобом естетичного виховання дошкільників. Саме в процесі спілкування з природою створюються сприятливі можливості для здійснення ряду завдань естетичного виховання, а саме: формування естетичних вражень у дітей; навчання розумінню творів мистецтва (пейзажу і натюрморту); перших спроб творити красу у навколишньому середовищі.
Можна без перебільшення твердити, що базовим завданням є формування у дошкільників естетичних вражень. Природа – першоджерело краси. Сприймаючи її, людина відображує цю красу у мистецтві, побуті. Без нагромадження естетичних вражень неможливе ні відтворення краси природи в образотворчій діяльності дітей, ні розуміння образотворчого мистецтва.
На своєрідність формування у дітей естетичних вражень вкапував у свій час К. Д. Ушинський, вважаючи, що краса природи передусім сприймається дорослими і вже через них – дітьми. Можна зростати серед чудової природи, але не помічати її. І подібно до того як молоді птахи навчаються співати з голосу дорослих птахів, естетична оцінка у дітей формується через посередника, тобто вихователя. У дослідженні, проведеному Є. О. Фльориною, ця думка була підтверджена експериментально. Вона наполягала на тому, щоб в естетичному вихованні прагнути до єдності емоційного і пізнавального. В процесі сприйняття потрібно розширювати і поглиблювати асоціативні зв'язки дітей, процеси аналізу і синтезу, активізуючи розумовий процес і емоційне ставлення до сприйнят-гя. Велику роль у цьому має емоційна чутливість педагога, його уміння не лише побачити красу природи, але й доступно донести її до дітей з тим, щоб сформувати естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, але й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.
Основний шлях формування естетичних вражень – це спостереження природи, доповнені розповіддю вихователя про естетичні властивості об'єктів природи, красу навколишнього світу. Дослідження Е. М. Нікітіної довели, що дошкільники здатні сприйняти Красу пейзажу. Користуючись іншими засобами – поетичним слоном, ілюстративним матеріалом, технічними засобами навчання, ппхователь може закріпити, поновити естетичні враження, набуті у процесі спілкування з природою.
Естетичні враження, що формуються у дітей у процесі ознайомлення з природою, є важливою умовою розуміння мистецтва пей-іажу і натюрморту. Дослідження Н. М. Зубарєвої, Л. В. Компанії імюї довели, що сприймання пейзажу є процесом накладання вражень від навколишньої природи на твір мистецтва – пейзаж. Чим Яскравіші будуть особисті враження, тим більший інтерес, більші асоціації викличе художній твір, що й забезпечить його сприйняття
Величезне значення в естетичному вихованні має формування вміння відтворювати красу навколишньої природи в образотворчій діяльності, побуті. Це витоки розуміння того, що навколишня при-рода є джерелом збагачення життя прекрасним.
Вихователь формує естетичний смак, бажання створи жити красу навколо себе. Велике значення для естетичного виховання має трудова діяльність, спрямована на поліпшення навколишнього природного середовища. В. О. Сухомлинський підкреслював, що радість праці неможлива без відчуття краси і тут краса не тільки та, яку отримує дитина, а насамперед та, яку вона створює. Вирішуючи це завдання, вихователі обов'язково повинні прагнути до того, щоб кожна дитина виростила квіти, наголошуючи, як прекрасно вигля­дають квітучі рослини, яким гарним стало те місце, де попрацювали діти.