Get Adobe Flash player

Навчальні екскурсії (від лат. ехсигсіо–поїздка, прогулянка) визначаються в педагогіці як форма ї метод навчальио-виховної роботи, що дозволяє організовувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах.

Розвиток і розповсюдження екскурсій як методу і форми роботи були пов'язані в педагогіці з боротьбою проти схоластики і вербалізму у навчанні. Важливе місце екскурсіям відводили Я. А. Коменський, Ж- Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Ф. Фребель. У російській педагогіці в зв'язку з розробкою ідей краєзнавства в 60-і роки XIX ст. екскурсійний метод навчання широко пропагували в своїх творах К. Д. Ушинський, Д. Д. Семенов, А. Я. Герд та інші методисти. У дошкільній педагогіці важливого значення екскурсіям надавали Є. М. Водовозова, Є. І. Тихєєва, А. С. Симонович.

Н. К. Крупська в статтях і виступах неодноразово вказувала на екскурсії як засіб розширення знань дошкільників про природу  суспільне життя.

Великого значення екскурсіям надавав В. О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі.

В методиці ознайомлення з природою екскурсії розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню з природою і широко використовується в практиці роботи дитячих садків.

Навчально-виховне значення екскурсій, їх відмінність від прогулянок. Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомляться з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з перетворюючим впливом людини на природу. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння.

Ознайомлення з новими об'єктами на екскурсіях поєднується з розширенням словника, розвитком мови. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов'язується із словом, що забезпечує зв'язок першої і другої сигнальних систем

У дослідженні Т. А. Куликової, присвяченому формуванню пізнавальних інтересів у процесі екскурсій, доводиться особлива роль їх у розвитку цих процесів завдяки введенню нової інформації про зв'язки і залежності.

Сприймання яскравих пейзажів, поєднане з образним словом вихователя, пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Знання, що їх одержують діти під час екскурсій, про взаємозв'язки в природі, правила природокористування, цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, з якими знайомляться діти, є важливими для екологічного виховання. Екскурсії цінні тим, що на них діти можуть повправлятися у своїх знаннях про приро­докористування: в лісі ми гості і поводити себе треба чемно, не порушувати спокій тих, хто постійно там живе, не грабувати їхню домівку.

Екскурсії – найцінніші заняття для фізичного розвитку, зміцнення здоров'я дітей.

Екскурсії в природу мають ряд відмінностей від прогулянок.

Екскурсія – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка.

На екскурсії планується значно ширший за обсягом програмний матеріал, оскільки це заняття цілком присвячене ознайомленню з природою.

На екскурсії діти одержують більш закінчені, систематизовані уявлення про явища природи. Вони проводяться в той час, коли в природі відбуваються помітні зміни.

Екскурсія вимагає більш чіткої організації. Проводяться колективні спостереження, заохочуються лише ті спостереження за ініціативою, які відповідають меті екскурсії.

Прогулянка – повсякденна форма роботи, вона проводиться найчастіше на ділянці.

Ознайомлення з природою на прогулянці є одним з компонентів прогулянки, а тому обсяг програмного матеріалу, який реалізується, значно менший.

На прогулянці діти знайомляться з тими ознаками об'єктів природи, уявлення про які складаються протягом тривалого часу.

На прогулянках мають місце колективні спостереження і заохочуються різноманітні індивідуальні спостереження за ініціативою дітей

Тематика і структура екскурсій у природу. За тематикою екскурсії поділяють на:

1. Екскурсії в природу – в ліс, на луки, до водойми, тобто в природні і штучні рослинні угруповання – парк, сквер, ботанічний сад.

2. Екскурсії на сільськогосподарські об'єкти – в поле, на птахо-, молочну ферму, в плодовий сад, на город, в оранжерею, шкільну теплицю, на тік з метою ознайомлення з працею дорослих, рослинами, тваринами, що вирощуються для задоволення потреб людини.

Структура цих екскурсій дещо відмінна. Структура екскурсій у природу містить:

1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей. Це зумовлено потребою викликати інтерес, пов'язати нові знання з набутими раніше, нагадати про правила поведінки при переході вулиці тощо.

2. Повідомлення мети екскурсії. Цей структурний елемент потрібний для надання спрямованості основній частині екскурсії – колективному спостереженню.

3. Колективне спостереження – головна, обов'язкова частина кожної екскурсії, мета якої – нагромадження чуттєвих вражень, виділення зв'язків і залежностей у природі.

4. Збирання природного матеріалу – важливий структурний елемент екскурсії, що створює інтерес до неї, забезпечує більш близький контакт дітей з природою, формує навички поведінки в природі. Проте на деяких екскурсіях його не слід вводити (наприклад, на літній екскурсії у парк, сквер).

5. Дидактичну гру – спрямовується на закріплення в ігровій формі одержаних на екскурсії знань.

6. Підведення підсумків.

Структура екскурсій на сільськогосподарські об'єкти містить:

1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей.

2. Повідомлення мети екскурсії.

3. Колективне спостереження.

4. Розповідь дорослого про об'єкт.

5. Підведення підсумків.

Методика проведення екскурсій. Організувати і провести екскурсію в природу важче, ніж заняття в груповій кімнаті. Успіх у її проведенні багато в чому залежить від підготовки.

Екскурсії проводяться починаючи з середньої групи. Природознавчі екскурсії проводять у певній системі, організовувати їх треба на одні і ті самі об'єкти в різні пори року, щоб простежити сезонні зміни в них. Сільськогосподарські екскурсії організовуються епізодично.

Плануючи екскурсію, вихователь точно визначає тему і мету екскурсії, конкретизує програмний зміст, намічає місце екскурсії. Слід виходити з того, що кількість нових об'єктів не повинна перевищувати 2–3 у середній і 3–4 у старшій групі. Під час визначення місця екскурсії треба враховувати фізичні можливості дітей, особливості дороги, пору року, стан погоди. Як правило, маршрут не повинен перевищувати 2–3 км в обидва кінці.

Вихователю слід оглянути місце екскурсії за 1–2 дні до неї. Він уточнює маршрут, знаходить потрібні об'єкти, намічає послідовність спостережень, місце, де діти будуть самостійно вести спостереження, збір матеріалу, а також місце для відпочинку, проведення гри. Вихователь заздалегідь підбирає вірші, загадки, прислів'я, які потім використовує в роботі з дітьми.

У роботу вихователя входить також підготовка екскурсійного обладнання. Перед екскурсією вихователь продумує, яке обладнання взяти з собою, яке підготувати в групі для розміщення об'єктів, принесених з екскурсії: інсектарії, тераріум, акваріум тощо. Для збору тварин необхідно взяти сачок водяний або ентомологічний, білу тканину для розглядання спійманого у воді, прозорі поліетиленові мішечки для перенесення в дитячий садок; для збору рослин – лопату або совок, кошики або відерця для листя, шишок, викопаних рослин.

Вихователі повинні бути добре обізнані з законодавством про охорону природи, Червоною книгою України, щоб не завдати шкоди природі. Взяті в дитячий садок тварини повинні бути повернені в природу.

За кілька днів до екскурсії вихователь проводить з дітьми невелику бесіду, з тим, щоб викликати у них інтерес до майбутнього заняття, оживити враження від попередньої екскурсії. Діти повинні знати, куди вони підуть і для чого. Добре разом з дітьми готувати екскурсійне обладнання, щоб підвищити інтерес до заняття. Одяг дітей має бути легкий, взуття зручне. Щоб уникнути перегрівання в літню пору, слід обов'язково мати на голові шапочки. Діти повинні знати, що екскурсія – це заняття, на якому треба бути дисциплінованим і уважним.

Перед виходом з дитячого садка слід нагадати правила поведінки на вулиці і на місці екскурсії: йти парами, не розбігатися. Вихователь розподіляє між дітьми екскурсійне обладнання і до­мовляється, в якому порядку по черзі повинні нести його діти.

Екскурсії проводяться у місця, які мають найбільшу естетичну цінність, тому, починаючи екскурсію, слід надати змогу сприйняти красу краєвиду, підкреслюючи це поетичним словом, а потім поставити мету і починати розглядання окремих об'єктів.

Основна частина екскурсії – колективне спостереження. Саме в процесі нього вирішуються основні програмні завдання заняття. Вихователь допомагає дітям відзначити і усвідомити характерні ознаки предметів і явищ, їх взаємозв'язки. Методика керівництва спостереженням на екскурсіях не відрізняється від розглянутої нами вище. Під час розглядання нових об'єктів слід звернути увагу на особливості естетичного вигляду, зв'язки з умовами життя, значення в житті природи і людини.

Важливо в процесі спостереження використати різноманітні прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей. Особливу увагу треба приділити питанням, які спонукають дітей роздивлятися предмет, порівнювати, знаходити подібність і відмінність, встановлювати зв'язок між явищами природи. Слід подбати про включення різних аналізаторів у сприйманні об'єктів природи. Доцільно в процесі екскурсії використовувати твори художньої літератури для підсилення вражень дітей від сприймання краєвидів, окремих об'єктів.

Використання пояснень, розповіді повинно мати місце в тих випадках, коли є потреба у розширенні знань дітей про пристосування, зв'язки з середовищем тощо.

Сполучення різних прийомів видозмінюється залежно від мети і змісту екскурсії.

Збір природного матеріалу, в процесі якого діти можуть задовольнити бажання у самостійних спостереженнях,– відповідальний етап екскурсії. Перш за все вихователь повинен піклуватися про безпеку дітей, домовитися, на яку відстань вони можуть відходити, що можна брати. Збір природного матеріалу слід використати для екологічного виховання, засвоєння правил природокористування: можна викопати 1–2 рослини з числа тих, яких навкруги ба­гато. Рідкісні брати не можна. Багато жолудів не можна брати тому, що ними живляться сойки, білки, кабани та інші тварини.

Після розглядання зібраного матеріалу з метою закріплення знань про природні об'єкти, з якими знайомилися діти, проводяться дидактичні ігри «Відгадай, з якого дерева цей листок», «У кого дітки з цієї гілки» та ін.

Наприкінці екскурсії підводяться підсумки, в яких відзначається, які нові знання одержали діти, їх пізнавальна активність, прояви дбайливого ставлення до природи.

Наводимо приблизний конспект екскурсії на луку з дітьми старшої групи.

Програмний зміст. Формувати у дітей знання про літні явища в природі, встановлювати залежність між впливом тепла, вологи і розвитком рослин. Розширювати знання про лучні рослини, показати красу їх цвітіння. Навчити дітей розрізняти їх і ввести в словник дітей слова: лисохвіст, конюшина, люцерна, жовтець, ознайомити з джмелем. Сфорхмувати знання про значення лучних рослин, розвивати спостережливість, виховувати любов до рідних місць, дбайливе ставлення до природи.

Хід екскурсії. Привівши дітей на луку, вихователь пропонує зупинитися і помилуватися картиною луки, що цвіте. Звертається до дітей з запитаннями: «З чим можна порівняти луку, що цвіте?» (З барвистим килимом). Пропонує дітям глибоко вдихнути повітря, відчути пахощі. На луці привітно і гарно. «Чому рослини на луці так пишно розростаються влітку?» (Тепло, багато вологи).

«Давайте роздивимося рослини ближче,– пропонує вихователь, підводячи дітей до злаків.– Придивіться, який гарний султан у цієї трави, доторкніться до нього руками. До чого він подібний? Справді ж він пухнастий і подібний до хвоста лисиці. Тому й називається лисохвіст. Як би ви могли відрізнити лисохвіст від тимофіївки, яку вже знаєте? Придивіться уважно, лисохвіст росте на сухій чи вологій землі? Правильно ви відзначили. На луці, де земля волога, лисохвіст розростається у пишний кущ, у нього утворюється багато стебел, листків. А чи знаєте ви, яку користь приносить лисохвіст? Так, лисохвіст люблять їсти всі свійські тварини: корови, кози, коні, вівці. А із скошеної і висушеної трави одержують хороше духмяне сіно.

А тепер розглянемо ось цю рослинку, від якої лука стала такою привітною і нарядною. Може, ви знаєте, як вона називається? Це – конюшина. До чого подібні її квіти? Чим вони вам подобаються? Понюхайте, чи пахне квітка. Дійсно, квіти у конюшини подібні до рожевої кульки. Роздивіться, дрібненьких квіток багато і вони зібрані у пишні, круглі голівки. Чим відрізняються листки конюшини від листків лисохвосту? Правильно, листки трійчасті: в одному листку зібрано три овальні листочки. Конюшина любить рости на сонячному місці І росте на таких місцях багато років підряд. А тепер уважно придивіться до квіток конюшини і простежте, хто прилітає до її квіток. До квіток конюшини прилітають джмелі. Вони збирають солодкий сік-нектар, якого багато у квітках конюшини. А хто ще любить конюшину? Так, конюшину люблять кролі, корови, коні. Всі свійські тварини з задоволенням їдять цю поживну рослину. І людям конюшина також приносить користь як лікарська рослина.

А зараз я покажу вам рослину, яка і подібна до конюшини, і відрізняється від неї. Це люцерна. Чим вона подібна? Справді, у неї так само, як і в конюшини, трійчасті листки, тільки вони не овальні, а більш видовжені. Чим подібні її квітки до квіток конюшини? Люцерна – родичка конюшини і дуже корисна рослина для всіх свійських тварин. Придивіться, які комахи прилітають до люцерни. Що вони шукають? Люцерна, як і конюшина,– медоносна рослина.

А зараз підійдіть ближче до жовтих квіток, які, неначе золоті вогники, горять серед лучних трав. Чим вони вам подобаються? Називають цю рослину жовтцем. Чому так? Справді, назву свою ці рослини одержали тому, що мають яскравий жовтий колір. Пелюстки квітів такі блискучі, наче в них відбивається літнє сонечко. Подивіться, де любить рости жовтець. Там, де волога і поживна земля. Хто з вас помічав, чи люблять їсти жовтець свійські тварини? Так, жовтець отруйний і його не їдять.

Закрийте очі і прислухайтеся до звуків. Що ви почули? Хто дзижчить біля квітів? Кого ми бачили біля квітів конюшини, люцерни? Ось подивіться на цю картинку, а я вам розкажу про джмеля.

Скрізь, де є квіти, можна побачити джмелів. Це дуже гарні комахи. їх вбрання нагадує пухнасту шубку, у якій красиво поєднуються білий, жовтий і чорний кольори. Джмелі невтомно гудуть, перелітаючи з квітки на квітку. Вони збирають з квітів нектар і пилок, яким живляться самі і годують своїх личинок – діток. Найчастіше джмелі влаштовують свої гнізда в нірках, кинутих маленькими звірками. За літо джмелина сім'я стає дуже великою, вся вона невтомно працює. Перелітаючи з квітки на квітку, джмелі на своїх волохатих шубках переносять пилок. Для рослин це дуже корисно. Якщо ви побачите десь на квітках джмеля – помилуйтеся ним і не заважайте йому робити корисну справу. А тепер згадайте, на яких квітах ви бачили джмелів? Як ви до них ставилися? Де ви бачили такі рослини, які ми сьогодні з вами розглядали? Як треба до них ставитися? Чому?

А зараз пограємо в гру «Знайди за описом». Я буду описувати рослини, які ми сьогодні з вами розглядали, а ви будете відгадувати». (Гра проводиться 3–4 рази).

Наприкінці заняття вихователь говорить, що сьогодні діти дізналися багато цікавого про луку, лучні рослини. Ці рослини не тільки прикрашають луки, але й годують нектаром джмелів, ме­теликів, бджілок, годують рослинами свійських тварин, лікують людей. Тому, коли ви приходите на луку, треба бережно поводитися з ними, не рвати квітів, оскільки цим ви позбавляєте їжі джмелів і метеликів.

Враження, одержані під час екскурсії, розширюються і закріплюються на інших заняттях: під час читання художньої літератури, перегляду діафільмів, діапозитивів тощо, а також під час спостережень у кутку природи або на ділянці дитячого садка за рослинами, тваринами, принесеними з екскурсії.

Основні недоліки в проведенні екскурсій в практиці роботи вихователів:

1. Деякі вихователі погано обізнані з природою рідного краю, а тому уникають екскурсій, замінюючи їх іншими заняттями, що неприпустимо.

2. Неправильно визначається програмний зміст екскурсій, на яких ознайомлення з природою здійснюється комплексно: формуються уявлення про зміни в неживій природі і вплив цих змін на життя рослин, тварин. Часто програмний зміст не має цієї повноти і недостатньо конкретизований.

3. У ході проведення екскурсії основний недолік – недостатність нової інформації для дітей.

4. Не завжди використовується під час спостережень той арсенал прийомів, який найбільшою мірою сприяє активізації мислення дітей.

Сукупність таких недоліків впливає на недостатню комплексність вирішення завдань ознайомлення з природою під час екскурсій.